Відбулась третя панельна дискусія в рамках форуму “26-2-14: Війна почалась у Криму” на тему “Чому минуле Криму - це питання його майбутнього? Розмова про справжнє обличчя Криму”
Спікерами виступили: Рорі Фіннін, доцент кафедри українознавства Кембриджського університету; Олександр Галенко, історик, сходознавець, один із провідних українських тюркологів, викладач Київської школи економіки, колишній керівник центру дослідження цивілізацій Причорномор’я в Інституті історії України НАН України; Мартін-Олександр Кислий, історик, дослідник, кандидат наук, викладач
НаУКМА, учасник проєкту “Ініціатива для кримських татар”; Мавілє Халіл, журналістка, психологиня; Митрополит Сімферопольський і Кримський Православної Церкви України Климент.
Модераторка панельної дискусії — Марія Томак, керівниця Служби забезпечення діяльності Кримської платформи.
Рорі Фіннін подякував за запрошення долучитися до форуму. Пан Фіннін розповів про дві причини проблеми сприйняття Криму на Заході.
Перша причина полягає в тому, що на Заході дуже погано вивчають російську історію. За словами Рорі Фінніна, на вивчення досі впливає афоризм Черчилля “Росія — це таємниця, оповита загадкою всередині іншої загадки”.
“Якщо Росія — загадка, нам не треба намагатися зрозуміти її правильно, натомість спрацюють стереотипи про Кремль. З іншого боку, є група науковців, вчителів, що хочуть боротися з цими стереотипами та вони звертаються до культурного російського канону, ідеалізують його і навіть бачать себе у цьому просторі. І ця орієнтація на засоби російської “м’якої сили” викликає інтелектуальну лінь”, — розповів пан Фіннін.
Другою причиною є неповне дослідження феномену імперії. І це особливо важливо у Великій Британії, де є пам’ять Кримської війни середини 19 століття, імперської битви титанів. Коли османські, британські, європейські союзники протистояли Росії за контроль Чорноморського регіону. Війна посилила зв’язок між Кримом та Росією, особливо між назвами та це сталося на західних ментальних картах і, на жаль, цей ефект дуже тривалий і зберігається донині.
Олександр Галенко згадав історика Омеляна Пріцака, який закликав змінити наш погляд на історію України. Змінити фокус з погляду на історію українського народу на вивчення історії держави, адже історія українського народу відрізняється від історії території України.
“Історик, який вивчає історію козацької доби, повинен без упереджень вивчати не лише історію Козацької держави, а й Кримського ханства,” — наголосив історик.
Олександр Галенко зазначив, що до кінця 18 століття, поки на півдні були присутні Османська імперія та Кримське Ханство, ці землі були поза російською імперією. І саме тому Крим повинен увійти в загальну історію України.
Митрополит Сімферопольський і Кримський Православної Церкви України Климент почав свій виступ з подяки українським воїнам, які наближають час звільнення Криму. Владика наголосив, що Православна Церкви України — це єдина релігійна організація в Криму, яка не зареєструвалась за російським законодавством.
“Бо одна справа говорити, що ми не визнаємо законів РФ в Криму, а інша справа — не визнавати та діяти. Українці в Криму не стали колаборантами”, — зазначив Митрополит Сімферопольський і Кримський.
Релігійний діяч підкреслив важливість формування національної ідентичності для майбутньої реінтеграції Криму, а також необхідність проведення ефективної релігійної, інформаційної, освітньої та культурної політики.
Журналістка та психологиня Мавілє Халіл зазначила, що, якщо порівнювати чисельність жертв 20 століття, депортація кримськотатарського народу 1944 року буде виглядати як звичайна трагедія 20 століття, бо ми знаємо скільки мільйонів українців померло від Голодомору, скільки євреїв було закатовано в період Голокосту.
“Але депортація кримських татар відрізняється тим, що це було намаганням знищити весь народ, не залишити жодного сліду. Знищувався не тільки народ фізично, більша проблема полягала у тому, що знищувалася повністю культура народу, історія народу, його кримські сліди. І ми зараз бачимо, що ці процеси продовжуються,” — наголосила пані Мавілє.
Мавілє Халіл підкреслила, що трагедія 1944 року робить з кримських татар жертв, а не власників рідної землі.
“Поки ми не усвідомимо, що Крим це не просто курорт, це рідна земля і в тому числі українців, поки ми не змінимо це ставлення і поки ми не домовимось про це, ми не зможемо запропонувати заходу інші наративи про Крим, які будуть протистояти російським наративам,” — зазначила пані Халіл.
Мартін-Олександр Кислий, історик, викладач Києво-Могилянської Академії, учасник проєкту “Ініціатива для кримських татар” також доєднався до дискусії. Він переконаний: українське суспільство довгі роки перебувало в полоні успадкованих від Росії імперських наративів про Крим. Це сприйняття та патерни поведінки несвідомо формують нашу поведінку та ставлення до всієї історії півострова.
“З чим у вас асоціюється Крим? Мабуть, це Ластівчине гніздо, блакить чи кипарис. А що, якщо я скажу, що кипарис до Криму завіз Потьомкін? Ми справді перебуваємо в несвідомому полоні тих знань, які ми успадкували, знань про цей півострів, про його корінне населення”, - наголосив історик у своїй промові.
Як наголошує Мартін-Олександр, у 2014 році українці перевідкрили для себе Крим. З того часу ми повільними кроками рухаємося до кращого розуміння істинної історії півострова. Для цього необхідно говорити в суспільному просторі про нього не лише як гарне місце для відпочинку та осередок смачної кухні.
