ПРО ЗАКОН УКРАЇНИ «ПРО СОЦІАЛЬНІ ПОСЛУГИ»

З 1 січня 2020 року набув чинності новий Закон України «Про соціальні послуги» (далі - Закон). Цей Закон вводить безліч нововведень як в системі організації, так і в системі надання послуг. Зокрема:

• розподіляються повноваження між органами державної влади та місцевого самоврядування – законом визначено три рівні відповідальних органів: державний (Міністерство соціальної політики України, Державна соціальна служба України), регіональний (обласний), місцевий ( район, ОТГ);
• вводяться базові соціальні послуги – 17 соціальних послуг, отримання яких гарантується на місцевому рівні кожному громадянину;
• запроваджується ведення випадку – структурована система надання соціальних послуг, яка починається з аналізу заяви та оцінки потреб і закінчується оцінкою якості надання послуг;
• передбачаються екстрені (кризові) соціальні послуги – послуги, які надаються невідкладно у зв’язку з загрозою життю та здоров’ю та до яких не застосовується ведення випадку;
• запускається Реєстр отримувачів і надавачів соціальних послуг – автоматизована система, яка полегшить організацію роботи щодо надання соціальних послуг;
• створюється класифікатор соціальних послуг – нормативно-правовий акт Міністерства соціальної політики України, який визначає перелік соціальних послуг, що надаються відповідно до Закону.

          Відповідно до статті 28  Закону  соціальні послуги надаються за рахунок бюджетних коштів, з установленням диференційованої плати або за рахунок отримувача соціальних послуг або третіх осіб.

1) За рахунок бюджетних коштів  соціальні послуги надаються:

• особам, які постраждали від торгівлі людьми і отримують соціальну допомогу відповідно до законодавства у сфері протидії торгівлі людьми;
• особам, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі;
• дітям з інвалідністю;
• особам з інвалідністю I групи;
• дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, особам з їх числа віком до 23 років;
• сім’ям опікунів, піклувальників, прийомним сім’ям, дитячим будинкам сімейного типу, сім’ям патронатних вихователів;
• дітям, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі захворювання, розлади, вади;
• усім громадянам, середньомісячний сукупний дохід яких менший двох прожиткових мінімумів;
• усім громадянам – соціальні послуги з інформування, консультування, надання притулку, представництва інтересів, перекладу жестовою мовою, а також соціальні послуги, що надаються екстрено (кризово).

2) З установленням диференційованої плати соціальні послуги надаються громадянам, середньомісячний сукупний дохід яких перевищує два прожиткові мінімуми, але не перевищує чотири прожиткові мінімуми.

3) За рахунок отримувача соціальних послуг або третіх осіб соціальні послуги надаються:

• отримувачам соціальних послуг, середньомісячний сукупний дохід яких перевищує чотири прожиткові мінімуми для відповідної категорії осіб;
• понад обсяги, визначені державним стандартом соціальних послуг.

          Середньомісячний сукупний дохід отримувача соціальних послуг визначається за попередні шість місяців, що передують місяцю звернення за наданням соціальних послуг, та обчислюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу його сім’ї на кількість членів сім’ї, які включаються до її складу. Методика обчислення середньомісячного сукупного доходу сім’ї затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

          Відповідно до статті 18 Закону про соціальні послуги, надання соціальних послуг здійснюється шляхом ведення випадку, що включає такі етапи:

• аналіз заяви/звернення про надання соціальних послуг, повідомлення про осіб/сім’ї, які перебувають у складних життєвих обставинах або в ситуаціях, що загрожують життю чи здоров’ю особи;
• оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах;
• прийняття рішення про надання соціальних послуг з урахуванням індивідуальних потреб особи/сім’ї;
• розроблення індивідуального плану надання соціальних послуг;
• укладення договору про надання соціальних послуг;
• виконання договору про надання соціальних послуг та індивідуального плану надання соціальних послуг;
• здійснення моніторингу надання соціальних послуг та оцінки їх якості.

         В  даний час  Кабінетом Міністрів України та Міністерством соціальної політики України  готується ще низка підзаконних нормативно-правових актів для застосування  Закону України «Про соціальні послуги».